Статті по темі
Щороку в четверту суботу останнього місяця осені українці вшановують жертв голодоморів. Зазвичай о 16.00 вечора влаштовують загальнонаціональну акцію «Запали свічку пам’яті». Цьогоріч цей пам’ятний день припадає на 28 листопада.
Штучний голод в Україні 1932-1933 років забрав мільйони життів співвітчизників. Майже кожна українська родина зберігає спогади про ті страшні події. Голодомор лютував і в Красноградському районі. У радянський час тема голоду замовчувалася, інформація приховувалася й часто не відповідала дійсності. Масштаби трагедії можна уявити лише за уривчастими непрямими свідченнями. Короткі відомості та статистику про те лихоліття зберігає архів Красноградського краєзнавчого музею імені Порфірія Денисовича Мартиновича. Відомий живописець, ім’я якого носить цей заклад, також був однією з числених жертв того злочину.
Як свідчать архівні документи, у 1930 році в Краснограді народилося 218, а померло 142 жителів. За той самий період 1933-го цифри 112 та 1123 відповідно. За останні три місяці голодного 33-го в окремих селах району населення скоротилося від 450 до 600 осіб. У книзі реєстрації смертей по Краснограду за цей самий період багато невідомих. З понад тисячі померлих тільки 450 мають прізвища. Як згадували свідки, більшість загиблих від голоду збирала санітарна служба. Їх ховали скопом у братських могилах.
В особистому листі начальник Харківського обласного відділу ДПУ Кацнельсон голові ДПУ УРСР Балицькому щодо продовольчого становища на Харківщині на п’яте червня 1933-го писав:
«У Красноградському районі із сорока сільських рад найбільше відчувають труднощі з продовольством у чотирнадцяти, а у інших вісімнадцяти менше. Гостра потреба у продуктах, недоїдання та виснаження виникли у 103 колгоспах. За квітень і травень зафіксовані 14 випадків людожерства. У окремих селах ситуація така:
Петрівка. У колгоспі «Серп і молот» за останні два місяці померло понад 60 осіб. Із 295 працездатних, на роботу виходять лише 35. Більшість селян хворі та виснажені. Дехто із колгоспників виїхали звідси в інші населені пункти в пошуках хліба.
Берестовенька. Смертність збільшується щодня. Тільки на одній Кирилівській дільниці померло 100 людей. У колгоспі імені Ворошилова щодоби помирають дві-три людини. Подібне становище склалося в інших колгоспах. Чимало батьків викидають дітей надвір або вивозять їх на залізничні станції.
Улянівка. У колгоспі імені Котовсько померло 20 осіб, а у колгоспі «Шлях Леніна» — 50. Понад 50 % населення лежать опухлі…»
У новітній історії Україна переживала кілька голодоморів. Масове вимирання населення від недоїдання спостерігалося у 1921-1923 рр., а також у повоєнні 1946-1947-й минулого століття. Істориками доведено, щоразу це були сплановані владою дії. Невинно померлі спочивають у невідомих могилах. Запалімо свічки та пом’янімо всіх, хто став жертвою такого терору.
странно, что в статье не обвинили Россию в голодоморе и Путина лично.