Сьогодні, останньої неділі червня, українці мали б відзначати День молодіжних та дитячих громадських організацій. Однак війна порушила ці плани. Гірка реальність забрала спокій і радість співвітчизників. Від рук російських окупантів гинуть кращі сини і доньки України. Ворог сіє печаль і невигойний біль. Та немає зараз чужого горя, бо кожен пропускає його через свою душу. Красноград зазнав ще однієї тяжкої втрати.
Біля храму Святого Луки охочі зібралися, аби віддати останню шану загиблому Героєві — 37-річному Андрієві Розову. Він поліг, виборюючи наше з вами право на вільне життя в незалежній країні. Провести бійця в останню путь зібралося чимало співвітчизників: військові побратими, очільниця громади Краснограда Світлана Кривенко, голова райради Володимир Птишник, заступник голови КРВА Олександр Машко, представники підприємств, організацій та установ міста, рідні, друзі, просто небайдужа громадськість.
Панахида і чин похорону відбулися в храмі Святого Луки. Із церкви процесія, ніби живим коридором, рушила вулицями міста до Центрального кладовища. Люди ставали на коліна, вистеляли дорогу квітами, виносили державні прапори. Та найтяжче було рідним Андрія. Вони трималися з усіх сил, аби бути мужніми, як і їхній Герой, аби не кричати на весь світ від несамовитої туги й нестерпного розпачу. Власне він завжди був сильним і стійким, згадують ті, хто добре знав його за життя. З дитинства відвідував ДЮСШ, займався футболом. У мирний час чоловік працював у Польщі. Був єдиним годувальником для своєї дружини і важкохворої донечки. Та як тільки почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну повернувся додому з прагненням — якнайшвидше стати на захист Батьківщини. Тож відразу на кордоні вступив до лав Збройних сил. Тоді й матусі повідомив: «Я на війні». Він чесно виконав своє бойове завдання, даючи гідну відсіч ворогові. Про це говорив на його могилі командир, дякуючи батькам за сина. З теплими словами звернулася до родини Андрія і всіх присутніх міський голова Світлана Кривенко.
Поховали Андрія Розова поряд зі свіжою могилою Дмитра Сурженка.
Вічна пам’ять ще одному нашому Героєві!